Фармакодинаміка.
Дослідження in vitro показали, що трипсин, хімотрипсин та папаїн активують мононуклеарні та NK-клітини. Це призводить до вивільнення більшої кількості цитокінів (фактора некрозу пухлини, інтерлейкіну 1, інтерлейкіну 6). Поєднання інтерферону-гамма та ферментів ще більше збільшує вироблення фактора некрозу пухлини.
Дуже важливо, що фермент знову може вивільнити фактор некрозу пухлини, що зв’язався з рецептором пошкодженої раком клітини, і є неактивним (дослідження in vitro).
Крім того, протеази зменшують кількість трансформуючого фактора росту ? (TGF ?), оскільки пов’язаний з ферментами ?2-макроглобулін видаляється швидше. TGF ? діє, індукуючи метастази та інгібуючи цитотоксичні лімфоцити.
Підтримуюча дія протеаз відбувається за рахунок зменшення специфічних побічних ефектів, які виникають після хіміотерапії або променевої терапії. Можна повністю уникнути легеневого фіброзу або зміни тромбоцитів, що з’являються після лікування блеоміцином. Тоді як пострадіаційні симптоми мукозиту (вухо, ніс і горло, сечовий міхур, кишечник), такі як набряки, можуть зменшитися. Також можуть бути полегшені симптоми, що виникають під час обох методів лікування (нудота, адинамія, огида, втрата апетиту). Це також стосується болю, викликаного раком. Яким чином відбувається вплив на всі ці симптоми, дотепер невідомо.
Фармакокінетика.
Абсорбція
Абсорбція протеолітичних ферментів була досліджена in vitro та in vivo.
Ці дослідження показали, що протеолітичні ферменти зменшують щільні з’єднання (зв'язки між клітинами) і відкривають парацелюлярні транспортні шляхи для покращення перенесення молекул через епітелій, проходячи через міжклітинний простір між клітинами. Великі молекули всмоктуються в активній формі з шлунково-кишкового тракту за допомогою різних опосередкованих клітинами механізмів, після чого вони пов’язуються з білками транспорту крові.
Розподіл
Було виявлено, що від 60% до 70% зазначеного трипсину ковалентно зв’язується з білками плазми у щурів та людини (Report 915.040, Heisig, 1991b). Цей висновок оцінюється на основі фізіологічного пригнічення протеази, такої як трипсин, ?2-макроглобуліном та ?1-антитрипсином. На першому етапі протеази, що поглинаються, є зв’язаними з антипротеїназами, ?1-антитрипсином (трипсином) та ?2-макроглобуліном (папаїном). Трипсин транспортується до ?2-макроглобуліну. Комплекси ?2-макроглобулін-протеази повністю виводяться з крові завдяки пов’язаним з білками рецепторам низької щільності, які поширені скрізь по тканинах. Коли протеази зв’язуються з ?2-макроглобуліном, молекули перетворюються з молекул повільної форми в молекули швидкої форми. Ця форма ?2-макроглобуліну має кліренсові властивості для цитокінів і взаємодіє з рецепторами клітинної поверхні (Lamarre, 1991, Borth 1994).
Біотрансформація
Немає даних для дослідження метаболізму лікарського засобу ВОБЕ-МУГОС Е. Організм зазвичай метаболізує білки шляхом протеолізу, це стосується і активних інгредієнтів кишковорозчинних таблеток ВОБЕ-МУГОС Е. Було обчислено, що при біотрансформації період напіввиведення перорального трипсину становить приблизно від 12,5 до 20 годин та папаїну – від 36 до 48 годин для.
Виведення
Відсутні доклінічні дані щодо виведення препарату ВОБЕ-МУГОС Е. Однак можна припустити, що до денатурації або перетравлення неабсорбовані ферменти виводяться з фекаліями.
Біодоступність
У дослідженні 1996 р. 21 здорова особа протягом 4 днів отримувала 4 або 8 кишковорозчинних таблеток, що містять 48 мг трипсину, 90 мг бромелаїну та 100 мг рутозиду. Протягом 5 годин після перорального прийому підвищився рівень трипсину та бромелаїну в плазмі; найвищі концентрації були на 2 або 3 день. Найвищі концентрації бромелаїну становили відповідно 3,3 нг/мл та 5,6 нг/мл, AUC – 141,6 нг ? годину/мл та 295,4 нг ? годину/мл відповідно. Максимальна концентрація трипсину становила відповідно 1,26 нг/мл та 2,10 нг/мл, а AUC становила 65,1 нг ? годину/мл та 118,9 нг ? годину/мл відповідно. Оскільки рутозиду та кверцетину не виявлено у плазмі, досліджувалися метаболіти цих речовин – гомованілінова та 3,4-дигідрофенілоцтова кислоти. За 24 години після першого прийому визначали концентрацію гомованілінової кислоти; вона становила 96,9 нг/мл (після прийому 4 таблеток) або 98,8 нг/мл (після прийому 8 таблеток); AUC для обох доз становила приблизно 4,75 ?г ? годину/мл. Максимальна концентрація 3,4-дигідрофенілоцтової кислоти через 30 хвилин після першого прийому була 79,8 нг/мл (4 таблетки) або 83,6 нг/мл (8 таблеток); AUC для обох доз становила приблизно 3,4 ?г ? годину/мл.
У 1997 р. було проведено рандомізоване багаторазове перехресне дослідження, у якому брали участь 22 здорові особи; під час дослідження протягом 4 днів 4 рази на добу особи приймали перорально по 4 або 8 кишковорозчинних таблеток, що містять 120 мг папаїну, 90 мг бромелаїну та 100 мг рутозиду.
Максимальна концентрація бромелаїну за 75,5 або 48 годин після прийому становила 2,29 нг/мл або 4,46 нг/мл відповідно, AUC – 111,8 нг ? годину/мл або 255,9 нг ? годину/мл відповідно. Максимальна концентрація папаїну за 101 або 86 годин після прийому становила 1,85 нг/мл або 5,31 нг/мл, AUC – 84,1 нг ? годину/мл або 338,4 нг ? годину/мл відповідно.